Бер
Моя міліція мене береже
Дехто з вас знає, що в цьому блозі панує цензура. На те є причини, які пора викорінювати. Сьогодні мовчати не можу.
Так склалося в житті, що мені не подобається спосіб життя американський підлітків. Я не вживаю алкоголь та наркотики, не палю. Живу цілком спокійно і мирно, як казав герой кінофільму: “Мене ніхто не чіпає – я нікого не чіпаю, всі задоволені”. Ніколи не думав що буду мати проблем з міліцією, хіба що десь на футбольному матчі, коли починається “рубка”, наші доблесні акаби махають палицями і б’ють усіх підряд, без розбору. Ну що тут зробиш, така свідомість в цих людей.
Так от, стався зі мною сьогодні цікавий випадок. Стояв з друзями біля під’їзду, говорили “ні про що”. Коли під’їжджає міліцейський ланос (номера записані), і з нього виходять два молодики, один в гражданському одязі, другий – лейтенант. “Привітавшись”, “Добрий день хлопці, а що ви тут робите?”. Лейтенант (як я дізнався пізніше, крутий “дядінька” за яким стоять високі люди) попросив показати, що я маю при собі в куртці. Стояло нас п’ятеро, проте запит пішов в мою сторону. На моє прохання представитись, показати посвідчення, на мене глянули як на терориста, який явно задумав підірвати літачок. Мене шарпнули за руку, потягнули до автівки, де криком почали вимагати показати вміст карманів. Після таких залякувань, я почав витягати по черзі речі: телефон, гаманець, квитки від трамваю, листочок… Саме листочок і не сподобався лейтенанту. Він був загорнутий (на ньому були намальовані нудні малюнки з нудних пар), на запитання: “Що в листочку”. Відповів банально: “Там просто текст”. За таку правдиву річ, міліціонер наказав залазити в машину, коли ж я знову спитав в нього причину (ну маю я право чи ні? оО) був одягнений в наручники! Ну представте мою реакцію, простим весняним ранком, ні з того ні з сього міліціонер одягає наручники і запихає мене в автомобіль. Думки в мене були різні, спочатку думав, що підкинуть наркоту (чув, частенько таке буває), потім подумав що просто надають по печінках. Не знаю яким дивом, та мене відпустили… Так само не очікувано як і пристали.
Хочу запитати, чи є в мене шанси отримати пояснення (письмове, чи усне публічне) від “крутого” лейтенанта, за що мене було затримано, чому міліціонери не представились, чому на мене було одягнено НАРУЧНИКИ… Здається мені, що це буде марна втрата часу, адже все в цій державні робиться не совісті та закону. Тут панують інші правила. Які? Я сам ще не розібрався. Слава Україні. Самій “демократичній” країні в світі.
PS. Як з’ясувалося, у нас було пограбовано три автомобілі, винесені магнітофони. Напевно через це і зачастила міліція, не може розкрити злочин от і ходять списують все на “шпану”…Що порадите?



09 Бер 2010 в 21:06
Щось та й вийде.
09 Бер 2010 в 21:26
1. Суд, слідство. Догана міліціонеру.
2. Суд, слідство. Знімуть пагони (малоймовірно).
3. Суд, слідство. Ти винний, міліціонеру нове звання.
Як співається у пісні:
Он бєгал, пока нє сбіла бєло-сіняя машина, парєнь,
Его прізналі віновним, нєхуй хадіть по тратуару.
Бажаю удачі)
09 Бер 2010 в 21:31
Дякую, за пораду, дійсно мовчати не потрібно
@asus
Гірка правда…))
09 Бер 2010 в 22:34
Також думаю що толку з того мало буде але хоча б розкажуть шо і як потрібно робити в таких ситуаціях..
09 Бер 2010 в 22:43
Не соромтесь відстоювати власні права
10 Бер 2010 в 03:32
Якщо надумаєш писати – то рекомендую у прокуратуру а також копію у МВС і бажано копію того ж листа кільком депутатам ВР. Звісно, рекомендовані листи. І кожен адресат має бачити кому надіслана копія. Так більше ймовірності, що відповідь буде.
Але добре подумай чи воно тобі треба. З самого верху твої скарги опустяться до самого низу. Принагідно познайомишся з дільничим. ))
10 Бер 2010 в 14:37
10 Бер 2010 в 17:29
11 Бер 2010 в 17:32
[...] з керівництвом, поговорити про випадок, який трапився напередодні. Довго говорити не хочу, скажу лише що потрапив в [...]
11 Бер 2010 в 17:53
А на рахунок звертатись кудись – я думаю у них таких історій кожен день по кілька 10-ків, тому малоймовірно що щось зміниться!
12 Бер 2010 в 04:47
14 Бер 2010 в 15:27
Дане речення було написане в сатиричному змісті, в основу лягли спостереження з американських фільмів і серіалів