Давненько не оновлював собі мобільний телефон. На днях вирішив виправити цю проблему. Після довгиииих ходінь по магазинах електроніки і читання онлайн оглядів мобільних телефонів вирішив купити Nokia n97 mini. Купував традиційно через інтернет, і традиційно через Розетку. Обійшовся телефон приблизно в 4к гривень. Використав гроші, котрі заробив на ГоуГетЛінкс. Покупкою задоволений, це перший мій сенсорний телефон, та й взагалі перша Нокіа. До цього використовував лише Соні Еріксон. Висновки про телефон робити ще рано, перші враження будуть лише десь на початку вересня. З першого погляду хороший телефон, якісне звучання музики, чудова камера (5мп), зручне розташування бокової клави. Радує, що телефон набагато менше висне у порівнянні з іншими схожими сенсорними телефонами.
Один з мінусів, який найбільше мене засмучує, це те, що на боковій клавіатурі немає букв “Б”, “Ю” та “Є”. Себто вони є, але для того щоб їх ввести потрібно натиснути “Шифт”. Клавіатура заточена під англійський алфавіт, на нас не вистачило .
Не люблю описувати технічні характеристики телефону, їх можна знайти на будь-якому сайті про мобілки. По ходу користування буду писати про плюси та мінуси з якими зіштовхуюсь. Думаю зможемо разом їх розібрати.
Окреме слово хочу написати про rozetka.ua. Телефон був замовлений до 16-00, на наступний день вже був доставлений з Києва до Львова. Вартість покупки вийшла дешевшою, ніж в багатьох магазинах (В King Kross Leopolis телефон коштує 4.2-4.4к). Та саме найголовніше, що не вийшло ніякого лохортону чи не порозумінь. Це не реклама, а позитивний відгук задоволеного покупця

Сьогодні їхав в маршрутці та в черговий раз переконався, як мені не подобаються дівчачі сонячні окуляри “на пів обличчя”. Сидячи на останньому сидінні, ти вдивляєшся з струнку красуню, у якої красива зачіска, а саме головне – шикарні груди… Але настає момент, коли тобі хочеться глянути на дівчачі очі. І в більшості випадків, коли мила дама знімає окуляри – ми бачимо явно не те, чого очікували. Скажу навіть більше – ми жахаємося… Чому так? Напевно ми хочемо побачити там прекрасну дівчину своєї мрії. Є два варіанти:
1. Можливо, катаючись в маршрутках ми справді найдемо свою долю, яка буде ховатись за цими велииикими окулярами.
2. Через таких дівчат ми втратимо всі нервові клітини.

Цим постом я не хотів образити жодну представницю прекрасної статі, ми вас всіх дуже любимо і цінуємо. Проте…проте не одягайте таких великих окулярів, ми хочемо бачити вашу красу “на лице” Читати повністю »

Сьогодні хотів би поговорити про сандалі, точніше навіть не про саме взуття, а про його носіння зі шкарпетками. Не знаю як вам, а мене нервує, коли люди одягають босоніжки під шкарпетки. Бо – со – ніж – ки – навіть саме взуття натякає нам на те, що воно літнє, і вдягається на “босу ногу”.  Але ні блін, треба натягнути сині/білі/сірі/чорні носки по коліна, бо ми любимо ходити як скаути.
Літом без шкарпеток жарко, а коли людина під босоніжки носки натягне – то це взагалі смішно… Таке враження, що людина не слідкує за своїми ногами і соромиться їх! Читати повністю »

Що найбільше люблю в львівському транспорті – так це трамваї. Та думаю я такий не один, адже ці залізні звірі просто створені для того, щоб у людей, які спостерігають за ними, або навіть їдуть у трамваях перехоплювало дух! Сідаючи в трамвай відчуваю себе жителем славного європейського міста, відчуваю себе вільним.
Вперше проїхався на трамваї в глибокому дитинстві. Деталі не пам’ятаю, але впевнений, що це був трамвай який курсував на ж/д вокзал. В житті мені рідко доводилось їздити трамваями, переважно я пересувався маршутками і тролейбусами (це були ще ті старі лазівські, не те що зараз…ех ). Зараз же, їжджу на трамваї практично кожного дня – добираюся до університету. Подобаються старі чеські вагони, на щастя їх дуже багато на маршруті №6
Читати повністю »

Ставлення людей до георгіївської стрічки, як зрештою і до самого свята перемоги – різне. Причому думки різняться кардинально: одні категорично “ЗА”, інші категорично “ПРОТИ”. Для мене, як і для багатьох жителів України, 9 травня – день пам’яті жертв страшної війни. Війни, яка могла обійтися нашій нації значно легше. Далі по тексту можу написати свою думку про бездарну політику Сталіна, що займе приблизно чотири – п’ять сторінок а4. Але думаю це лишнє, кожний для себе зробив висновки.
На рахунок георгіївських стрічок, я не буду її одягати. Скажу більше, я ніколи її не носив і не планую носити. В житті носив стрічки лише під час Помаранчевої революції, тоді був азарт, тоді було натхнення і бажання. А одягати, “бо так роблять всі” – якось дико). А ще я вважаю, що ми не достойні носити ці стрічки. Адже георгіївські стрічки пішли від медалей, які вручали СОЛДАТАМ і ОФІЦЕРАМ які ВОЮВАЛИ в Другій Світовій війні. Ми воювали? Ні… Тому й не повинні. Ця стрічка має бути лише в бойових ветеранів, ІМХО.
Що для вас 9 травня? Чи будете ви одягати георгіївські стрічки? Цікавить ваша думка, хотів би прочитати її в коментарях. Читати повністю »

Постовий: Інколи блукаючи інтернетом, хочеться прочитати щось цікаве та захоплююче. Рекомендую сайт Цікаво про цікаве, думаю він вам сподобається

Нарешті ми дочекались цього, довгоочікувана четверта зустріч українських твітерян відбулась! 10 квітня о 12 годині, “смачний” львівський заклад “Cafe Cafe” прийняв близько сотні твіттерян зі всієї України! Були кияни, тернополяни, гості з Закарпаття, Івано-Франківська, не кажучи вже про місцевих “твіздунів” (як сказав під час свого виступу Ханас).

Задоволений, що побував на зустрічі, зустрівся з багатьома цікавими блогерами, шкода лише, що не мав часу поспілкуватись зі всіма. Наступного разу обіцяю виправити цей недолік . А ще я захворів, після нашого квесту… та про все по-порядку.
До дванадцятої залишалось декілька хвилин, коли я зустрівся біля ратуші з @Vovanada, @werter, @LidkoO, @kasanka, @_Navka_, @_ItsOnlyMe_, @Sidirom, @MustangUA, пізніше до нас приєднався @SpyFinch.
Рівно в 12 ми зайшли в “Cafe Cafe” і відчули цей настрій, настрій свята. Спочатку мені здалось, що наша компанія на твенті буде наймолодшою, а потім…а потім я зрозумів що це дійсно так. Доу, ми малявки (с).
Твент складався з трьох частин: 1. екскурсія, 2. квест, 3. розважальна частина.
Екскурсію організувала Мар’яна Форостина, все було на найвищому рівні, саме завдяки їй ми і зайняли на квесті третє місце (бумц, спйолер ).

Найбільше непорозумінь і кУмедій було під час квесту. Під час вибору назви для команди, @Vovanada не довго думаючи сказанув “Я не знаю”)) Усім така назва сподобалась, і нас охрестили “янезнаями”.

Розгадувати загадки організаторів, та змагатись за перемогу було дуже весело, Зокрема сталося декілька курйозів. Після знаходження чергової пташки, ми поспішили дзвонити куратору з повідомленням адреси та номеру будинку (ох ця техніка). Далі слідує діалог Мустанга з Мар’яною Форостиною (майже дослівно):

МФ: – Завдання прийнято, яка назва команди?
Мустанг: “Я не знаю”.
МФ: Як не знаєш?? Вже пів квесту пройшло?
Мустанг: Ну та кажу, “Я не знаю”!
МФ: А хто має знати?
Мустанг: НАЗВА КОМАНДИ “Я НЕ ЗНАЮ”! Читати повністю »

Вчора побував у районному відділі МВС. Хотів зустрітися з керівництвом, поговорити про випадок, який трапився напередодні. Довго говорити не хочу, скажу лише що потрапив в кабінет начальника частини, майора середніх років. Розповів йому про інцидент, про неправомірні дії його підопічних. Майор швиденько набрав на мобільному номер лейтенанта, перепитав його чи так все було, сказав що чекає його в своєму кабінеті. Мені пообіцяв, що лейтенант буде покараний за свої неправомірні дії (не віриться) , вибачався переді мною разів з п’ять. Загалом я отримав те що хотів – вибачення, і надію на те, що найближчим часом працівники міліції мого району не будуть чинити “бєспрєдєл”. Як воно буде – побачимо далі. А вам всім хочу сказати, не бійтеся відстоювати свою позицію, ніколи не попускайте знущання з боку любих людей, не лише працівників міліції. Знайте, якщо буде наполегливим – всього можна досягти. Дякую усім, хто допомагав мені в цій історії: номерами телефонів, порадами, ретвітами

Постовий: Самые новые