Дехто з вас знає, що в цьому блозі панує цензура. На те є причини, які пора викорінювати. Сьогодні мовчати не можу.
Так склалося в житті, що мені не подобається спосіб життя американський підлітків. Я не вживаю алкоголь та наркотики, не палю. Живу цілком спокійно і мирно, як казав герой кінофільму: “Мене ніхто не чіпає – я нікого не чіпаю, всі задоволені”. Ніколи не думав що буду мати проблем з міліцією, хіба що десь на футбольному матчі, коли починається “рубка”, наші доблесні акаби махають палицями і б’ють усіх підряд, без розбору. Ну що тут зробиш, така свідомість в цих людей.
Так от, стався зі мною сьогодні цікавий випадок. Стояв з друзями біля під’їзду, говорили “ні про що”. Коли під’їжджає міліцейський ланос (номера записані), і з нього виходять два молодики, один в гражданському одязі, другий – лейтенант. “Привітавшись”, “Добрий день хлопці, а що ви тут робите?”. Лейтенант (як я дізнався пізніше, крутий “дядінька” за яким стоять високі люди) попросив показати, що я маю при собі в куртці. Стояло нас п’ятеро, проте запит пішов в мою сторону. На моє прохання представитись, показати посвідчення, на мене глянули як на терориста, який явно задумав підірвати літачок. Мене шарпнули за руку, потягнули до автівки, де криком почали вимагати показати вміст карманів. Після таких залякувань, я почав витягати по черзі речі: телефон, гаманець, квитки від трамваю, листочок… Саме листочок і не сподобався лейтенанту. Він був загорнутий (на ньому були намальовані нудні малюнки з нудних пар), на запитання: “Що в листочку”. Відповів банально: “Там просто текст”. За таку правдиву річ, міліціонер наказав залазити в машину, коли ж я знову спитав в нього причину (ну маю я право чи ні? оО) був одягнений в наручники! Ну представте мою реакцію, простим весняним ранком, ні з того ні з сього міліціонер одягає наручники і запихає мене в автомобіль. Думки в мене були різні, спочатку думав, що підкинуть наркоту (чув, частенько таке буває), потім подумав що просто надають по печінках. Не знаю яким дивом, та мене відпустили… Так само не очікувано як і пристали.
Хочу запитати, чи є в мене шанси отримати пояснення (письмове, чи усне публічне) від “крутого” лейтенанта, за що мене було затримано, чому міліціонери не представились, чому на мене було одягнено НАРУЧНИКИ… Здається мені, що це буде марна втрата часу, адже все в цій державні робиться не совісті та закону. Тут панують інші правила. Які? Я сам ще не розібрався. Слава Україні. Самій “демократичній” країні в світі.
PS. Як з’ясувалося, у нас було пограбовано три автомобілі, винесені магнітофони. Напевно через це і зачастила міліція, не може розкрити злочин от і ходять списують все на “шпану”…Що порадите?