Постовий: МВД часом не потрібна якісна мебель для офиса , а?

Дехто з вас знає, що в цьому блозі панує цензура. На те є причини, які пора викорінювати. Сьогодні мовчати не можу.

Так склалося в житті, що мені не подобається спосіб життя американський підлітків. Я не вживаю алкоголь та наркотики, не палю. Живу цілком спокійно і мирно, як казав герой кінофільму: “Мене ніхто не чіпає – я нікого не чіпаю, всі задоволені”. Ніколи не думав що буду мати проблем з міліцією, хіба що десь на футбольному матчі, коли починається “рубка”, наші доблесні акаби махають палицями і б’ють усіх підряд, без розбору. Ну що тут зробиш, така свідомість в цих людей.

Так от, стався зі мною сьогодні цікавий випадок. Стояв з друзями біля під’їзду, говорили “ні про що”. Коли під’їжджає міліцейський ланос (номера записані), і з нього виходять два молодики, один в гражданському одязі, другий – лейтенант. “Привітавшись”, “Добрий день хлопці, а що ви тут робите?”.  Лейтенант (як я дізнався пізніше, крутий “дядінька” за яким стоять високі люди) попросив показати, що я маю при собі в куртці. Стояло нас п’ятеро, проте запит пішов в мою сторону. На моє прохання представитись, показати посвідчення, на мене глянули як на терориста, який явно задумав підірвати літачок. Мене шарпнули за руку, потягнули до автівки, де криком почали вимагати показати вміст карманів. Після таких залякувань, я почав витягати по черзі речі: телефон, гаманець, квитки від трамваю, листочок… Саме листочок і не сподобався лейтенанту. Він був загорнутий (на ньому були намальовані нудні малюнки з нудних пар), на запитання: “Що в листочку”. Відповів банально: “Там просто текст”. За таку правдиву річ, міліціонер наказав залазити в машину, коли ж я знову спитав в нього причину (ну маю я право чи ні? оО) був одягнений в наручники! Ну представте мою реакцію, простим весняним ранком, ні з того ні з сього міліціонер одягає наручники і запихає мене в автомобіль. Думки в мене були різні, спочатку думав, що підкинуть наркоту (чув, частенько таке буває), потім подумав що просто надають по печінках. Не знаю яким дивом, та мене відпустили… Так само не очікувано як і пристали.

Хочу запитати, чи є в мене шанси отримати пояснення (письмове, чи усне публічне) від “крутого” лейтенанта, за що мене було затримано, чому міліціонери не представились, чому на мене було одягнено НАРУЧНИКИ… Здається мені, що це буде марна втрата часу, адже все в цій державні робиться не совісті та закону. Тут панують інші правила. Які? Я сам ще не розібрався. Слава Україні. Самій “демократичній” країні в світі.

PS. Як з’ясувалося, у нас було пограбовано три автомобілі, винесені магнітофони. Напевно через це і зачастила міліція, не може розкрити злочин от і ходять списують все на “шпану”…Що порадите?

Вітаю усіх з приходом весни, нехай нова пора року принесе у ваше життя натхнення, позитив та бажання жити. Судячи з останнім – знаю це не легко, проте дуже просто і цікаво…)

У своїх планах на зиму, я опублікував лише невелику частину роботи, яку планував виконати в інтернеті. Загалом більшість завдань виконав, проте це далеко не ідеальний результат…

На блозі sidirom.org.ua я опублікував 26 новин, отримав стабільного читача в розмірі понад 100 людей в день (було і по 150), знайшов оптових покупців постових. Саме головне – блог приносить мені задоволення, тішусь цим

southpark.co.ua – сайт присвячений Південному Парку, приємно, що по ключовим запитам в Гуглі і Яндексі він займає топ 1-3. Не зважаючи на це, ніяк не можу збільшити відвідуваність сайту і його тиц\pr, на це є багато причин, над якими працюю…

Про anekdotu.org.ua нічого не можу сказати, працюю над інформером і дизайном *wall*
Ну і останній сайт, на який в мене були певні плани, вибув з переліку… він пішов на продаж – biatlon.org.ua
З нового, запустили з Мустангом zahubleni.com

Ну ось впринципі і все . Замітка трохи незвична, і можливо багатьом нецікава, але я мав її написати, незважаючи на те, що в сьогодні день народження і я вже під градусом

На правах реклами: Настоящие семинары по раскрутке

Виявляється я відстав від життя. Періодично бачив у своєму університеті симпатичну викладачку з приємною посмішкою. Вітався з нею та йшов далі, не думаючи нічого грішного… Лише недавно взнав що ця викладачка не просто читає лекції з нарисної геометрії в ЛДУ БЖД, вона ще й відома (ну це гучно сказано відома, та все ж) співачка! Людмила Ясінська -  фіналістка проекту «Американський шанс». Я її навіть на фотках з сихівським Володимирчиком (ну насправді він Вова зі Львова, просто Фаріон сказала всіх називати українськими іменами) бачив.  Приємно, що Людмила не лише реалізовує себе в житті як актриса, співачка, але й як педагог xD

Постовий: Горячие знакомства Киеве и Украина

Досить часто чую від людей (переважно старших за віком) фразу: “До всього звикаєш”. В моєму житті зараз є багато незручностей, які заважають мені, проте я не можу відмовитись від них. Це речі або справи з якими я маю справу кожного дня. Від деяких з них залежить моє майбутнє, від деяких теперішнє. Взагалі поняття “звикнути до всього” широке. Можна звикнути до нової комп’ютерної мишки, можна звикнути до вітчима, можна звикнути до ВУЗу, який не любиш. Чи все таки ми не звикаємо до цих речей, а просто ми морально втомлюємося і погоджуємось на їхнє існування в нашому житті.  Хотів би спитати своїх читачів, що ви можете сказати на цю тему з власного досвіду? Чи дійсно можна у житті до всього звикнути?

Постовий: Скачать игры онлайн, игровой портал

Вперше я познайомився з ВО Свободою приблизно у 2004 році. Тоді це була маловідома, праворадикальна партія, яка могла лише мріяти про всеукраїнське визнання. Мені імпонували її ідеї, її патріотизм… я вірив Тягнибоку. Того ж року я пішов зі свободівцями на таку собі угоду. Вони розмістили на своєму офіційному сайті баннер Енвайрома (форум від Ролано, колись дуже популярний, неодноразово згадувався в українському ТБ), а я в свою чергу популяризував їх на форумі. І мене все влаштовувало, і Свободу. Я мав безліч переходів з сайту svoboda.org.ua, а головне – це престиж. Престиж, який з кожним роком ставав все вагоміший. Та йшли роки, Енвайром старів, і врешті-решт остаточно втратив свою “бойову” силу. Форум припинив своє існування (неофіційно) відтак, будь-які зв’язки з ВО Свободою, в якості партнерів розірвалися. Читати повністю »

За підтримки: Кращий сайт знайомства в Україні

Інколи з нетерпінням чекаєш якихось речей, подій, явищ. Рахуєш довгоочікувані дні, години, хвилини та навіть секунди до початку події, яка можливо і не є такою грандіозною, як здається на перший погляд, проте щось вона в собі має. Я з нетерпінням чекав на вихід нових серій Хауса та Загублених, на футбольний марш та багато інших речей. Проте зараз мені хочеться одного – побачити фільм Аліса в країні чудес. Я неодноразово читав книгу Льюїса Керрола в дитинстві, та погодьтеся, переглянути Алісу в країні чудес на великому екрані, та ще й в 3D якості – це щось! Режисер фільму – Тім Бертон, в головних ролях – Мія Васіковська, Джонні Деп, Ен Хетуей, Хелена Бонем-Картер та Крістін Гловер. Прем’єра фільму призначена на 5 березня.

• А на вихід яких фільмів чекаєте ви?

Постовий: Грамотная оптимизация сайта, продвижение сайтов Киев
Ось і настав довгоочікуваний лютневий АП тИЦ. Дуже чекав на цю подію, сподівався отримати приємний подарунок від Яндекса. На жаль, більшість моїх проектів пішли в мінус, експерименти виявилися невдалі, хоча я встиг трохи заробити в Сапі. У вас як справи з апом? Позитивний\негативний?

27 лютого (субота) у Львові відбудеться фанатський марш. Збір о 12-00 біля фонтану Нептуна (пл. Ринок)

Велике прохання – Не запізнюватись !
Обов’язковий атрибут – Зелено-біла роза ( шарф львівських Карпат)
НЕ ПРИХОДИТИ : 1) з розмальованими рожами 2) в рагульських (спорт штани + мешти і т.д.) і реперських шмотках (реперські штани і всяка така хуйня) 3) арабам, неграм, азіатам.
НЕ ДАЙ БОГ : 1) дудка 2) атрибутика ФК Львова.

Здивуємо Україну, в черговий раз доведемо, що у Львові вболівають найкраще! Читати повністю »

Нещодавно після університету зайшов в книгарню, вирішив купити щось цікаве і захоплююче. Переважно перед покупкою книги я гортаю інтернет, читаю відгуки людей тощо. Цього разу йшов в магазин, і не знав що я хочу… Чи це якась фантастика, чи це детектив, чи можливо історичний роман… Сподівався, що вирішу вже на місці. І я вирішив.

Книга Дена Брауна “Код да Вінчі” одразу викликала в мене інтерес, про неї багато говорили, про неї багато писали, про неї багато показували. Та що там казати, церква висловила своє “фе” книзі… Багато розголосу і зробили книзі рекламу. Я вирішив взяти саме її (і чому раніше не купив її – хз). Заплатив за “Код да Вінчі” 40 грн., видавництво “Клуб сімейного дозвілля”… О фак, не люблю я цю харківську контору)))

Отже, про саму книгу.  Читав я її днів з п’ять (чомусь всі кажуть, що прочитали за один день, але я вважаю, що це задоволення потрібно розтягувати ). Книга написана цікаво, переклад чудовий, помітив лише декілька помилок в тексті. Хоч в книзі й заховано детективні історії, мені їх вдалося розгадати одразу… Можливо я такий мега-кмітливий (сумніваюсь ), а можливо після загадок серіалу “Загублених”, я ще довго буде чекати, щоб мене здивували…

Рекомендую усім прочитати цю книгу (хто ще не зробив цього), обіцяю – ви не пожалкуєте

Постовий: Оригинальная парфюмерия с доставкой по Украине
Зима – час, коли я (як і більшість людей) мріють вибратися з буденного міста. Літом – це ліс, море, річка, дача тощо. Зима – це лижі, ковзанки… Багатьом людям подобаються зимові походи в гори, катання на лижах, сноуборді, санках. Ці приємні розваги досить часто закінчуються трагічно, що цього не сталося з вами, дотримуйтесь порад від МНС, ці прості правила зможуть зберегти ваше здоров`я.

Отже, правила безпеки під час походів в гори:
1. Ніколи не піднімайтеся в гори самі. Вирушати потрібно лише групою, яка забезпечить підтримку в екстреній ситуації.
2. Кожна група, незалежно від її чисельності повинна мати керівника.
3. Швидкість переміщення групи та кількість зупинок повинні відповідати фізичному стану учасників, особливостям погоди та природи. Читати повністю »